Наречена Диявола

Наречена Диявола

Квітень. Вже тепло і зелено, квітнуть дерева, студентки вже гуляють в коротких спідницях та одягають більш відкриті сорочки, а юнаки “викручують” собі шиї через це, споглядаючи красунь після зими та похмурого початку весни. Десь біля пам’ятника Сковороді розмовляють дві студентки Могилянки: 

  • Богдано, не хочеш піти сьогодні на готичну вечірку сьогодні, на Байкове кладовище?
  • Ви що здуріли, сьогодні Страстна п’ятниця?
  • Та ну, ти що віриш в Бога? Буде прикольно!
  • Ладно. Все одно друзі поїхали до Варшави на бал. І забули про мене.
  • Я тобі вже казала - це не друзі. Слухай, а чому в тебе немає хлопця, ти ж дуже вродлива дівчина.

 

Богдана дійсно дуже красивою дівчиною, струнка з довгим рудим волоссям і великими синіми очима. З красивими грудьми, розміром - в невелику диню кожна, хлопці часто підходили до неї щоб познайомитись, але.... Проте вона була з набожної сім’ї, з дуже суворими правилами, батько з дитинства бив дівчину лозиною і лякав що буде більш суворе покарання, якщо та втратить цноту до весілля, також дівчину регулярно батьки водили до гінеколога на огляд, не довіряючи своїй дитині. Богдана була вже рада віддатися першому ліпшому, проте покарання батьків вона все ще лякалась і вважала що Бога немає. Проте сумніви в останньому у неї були.

 

  • Мені до весілля не можна. Батьки.
  • А дрочити тобі можна?
  • Ні…
  • Але ти дрочиш, - с посмішкою сказала інша дівчина., - окей дрочун’я, зустрінимось увечері.

 

Увечері, Богдана тишком-нишком, так щоб її батьки не побачили, одягла нову красиву сукню, вилізла у вікно (а жила вона на першому поверсі), так щоб батьки не побачили. Визвала через смарт таксі

  • А чому так пізно і на кладовище, та ще в страстну п’ятницю. 
  • У мене біля живе подруга, і у мене сьогодні День народження.
  • Вітаю, ладно… я теж думаю, це все чухня. Гарно відсвяткуй! - посміхнувшись, привітав дівчину таксист, - я довезу тебе за пів ціни.
  • Дякую.

Богдану вже чекала подруга з її хлопцем, біля входу до кладовища. 

  • Богдана, це мій хлопець - Вікентій.

Парочка була одягнена в біле, білі прості сорочки, довга сукня у дівчини та штани у хлопця. Богдана навіть подумала, що сама вона одягнута надто відверто щодо її знайомих. Коли вона познайомилась з Лесею то думала зовсім інше. Пригадуючи знайомство дівчині стало ніяково.

 Вранці Богдана плакала, так само біля пам’ятника як до неї підійшла дівчина з тату кицьки на плечі.

  • І чому така гарненька пані плаче
  • Сьогодні у мене День Народження, але святкувати не можна і друзі уїхали…
  • Оу… Тримай шоколадку, З Днем народження.

 Тим часом компанія зібралась, там були хлопці і дівчата, усі вітали Богдану з Днем народження. Цікаво, що жоден з них не був схожий на гота, більше на родноверів - білі сорочки, довгі сукні… Може і добре, бо вона сама тільки зробила собі тільки легкий мейк, тобто трохи навела туш’ю очі. Навіть темну помаду не використовувала, бо батьки б відразу побачили.

  • Йдемо, там на горі є кльовий склеп.

Склеп виявився старовинним, з грецькими написами та середньовічними малюнками і сам склеп був побудований в візантійському стилі. Всередині стояла фігурка янгола і щось схоже на вівтар з розписом, як здалося Богдані.

Хтось приніс в’язанку дров, її підпалили і сіли навколо костра. Звідкись взявся казанок і якась жижа там, котра булькала. А ще люлька котра пішла по колу.

Коли дійшла черга Богдани, та спробувала відмовитись, але - “Та ну, тобі сподобається, за один раз нічого поганого не станеться. Або ми образимось”.

Після того як дівчина втягнула куриво, все навколо ніби попливло і було в тумані, хтось дістав тамбурін та почав відбивати якусь ритмічну мелодію, хлопці та дівчата навколо почали якось дивно танцювати. Цікаво те, що серед них з`явився хлопець котрого дівчина під час зборів на зупинці не бачила, мабуть прийшов пізніше. Стрункий, чорноволосий, волосся наче водоспад спадало на плечі і на спину, його можна було вважати за ельфа або янгола, звісно якщо б ті існували, його посмішка зачаровувала, його темно-сірі очі зачаровували, його довгі віїї... і Богдана зачаровано дивилась… Хлопець танцюючи підійшов до дівчини і підняв її на ноги, запрошуючи щоб і вона приєдналась до танцю і звісно Богдана погодилась, хоч до неї чіплялись багато хлопців проте після того як її кинув Микита (через те що вона не “давала”) вона не хотіла не з ким зустрічатися, а цей хлопець був настільки красивий…

Хлопець заключив Богдану в обійми, а потім поцілував і дівчина відповіла. Тільки зараз дівчина побачила що їй піднесли чашу з варивом.

  • Випий...
  • Я, не хочу, думаю мені і так досить... Куриво дійсно було круте.
  • Ні… Тобі ще треба випити це. А то я ображусь, - мовив хлопець з яким танцювала дівчина.
  • Добре… але трохи.

Їй піднесли чашу з варевом. Варево було гірким, щипало язика, проте по тілу розливалась якесь дивне почуття, солодке… 

Хлопець поцілував Богдану в шию, а потім і вушко. Його руки доторкнулись гудзиків сорочки і почав її розстібати. Тільки зараз дівчина побачила що всі навколо танцюють чомусь оголеними як і її партнер, вона побачила ерегований член, досить великий і жилистий.

  • Я не хочу.
  • Хочеш, - сказав цей невідомий хлопець, і сорочка Богдани впала на землю, а за нею і ліфчик. Вправні руки цього невідомого хлопця легко стиснули груди дівчини, їй було боляче але і приємно водночас. Він губами поцілував сосок дівчини, а зажавши той трохи потягнув на себе. Потім витягнув язика і провів ним поміж грудей. Богдані здалося що він довгий і гострий. Проте дівчина була настільки збуджена (чи через куриво, чи через те що тільки що випила) що сама вирішила поцілувати хлопця. Вона руками підняла його голову і поцілувала в губи, їх язики сплелися, а подих став спільним. 

Тим часом дівчата стягнули з дівчини сукню і почали стягувати трусики. Руки партнера пестили спину, груди, а потім почали спускатися донизу…

Солодке відчуття почало зароджуватись внизу живота, хлопець повів дівчину до алтаря і розвернувши спиною до себе, надавивши на плечі зробив так що Богдана лягла животом на камінь апостаменту, якраз знову побачивши янгола.

Дівчина відчула як пальці хлопця почали пестити її секретне місце… 

Не таким вона вважала свій перший раз. 

  • Я, я не …(кому вона бреше, звісно хоче щоб її трахнули) будь ласка будь ніжним… це мій перший раз.
  • Я знаю… Ти тепер моя, - і Богдана відчула гостру біль у себе на плечі...

Залишки свідомості дівчини во всю дзвеніли про небезпеку, що щось коїться нехороше…

 

За якийсь час до цього.

Тарас повертався від знайомої, відомої в колі рольвиків та бардів Гелени, жінка вчила його вокалу, бо хлопцю потрібно було співати в церковному хорі. Хоча на вигляд Тарас точно не був схожий на вірного християнина - в чорній кожанці, сірьгою в усі, татухами на обох руках та мальованим волоссям. Проте у хлопця батько був священик

  • Передай батьку що для кращого звуку, вас з Олегом треба поставити біля правого кута, щоб люди могли чути ваші баритони.

Дякую пані Гелено, ось оплата за курс.

  • Тарасе, а як батько ставиться до твоїх татух і серьги?
  • Сумно позіхає, - з посмішкою відповів Тарас.

Гелена жила біля кладовища і інколи спускаючись з гори і везучи ровер, Тарас заходив інколи туди. Йому цікаво було, які були ці люди… Особливо ті, котрі мали склепи з тими фігурами. Так і цього разу… Проте хлопець побачив відблиски світла котрі грали в темряві, там щось коїлось, всередині.
Коли хлопець підійшов ближче він зрозумів що це у сатаністів якась оргія. Звісно Тарас потаємки від батька колись дивився порно і ніколи не думав що побачить щось на кшталт такого в реальному житті.  Вже надумав йти назад і не чипати цих… Проте його погляд зупинився на тіні хлопця котрий зараз збирався “увійти” в якусь з дівчат. У його тіні були роги. Холод пробіг по спині хлопця, але Тарас був сміливцем… та й не просто так по вихідним він ходив в Клуб Історичної Реконструкції з дитинства, де він і його друзі вважали себе лицарями при дворі короля Артура. Якою б дурепою не була б та дівчина, її треба спасти, якщо той хлопець демон. Якщо ні, то нічого, після того як Тараса ці сатанюги поб`ють вони зможуть продовжити.

  • Ей, кладовище вам не для цього! А ну пішли геть!

Хлопець біля Богдани на хвилину зупинився цілувати дівчині плечі та пестити руками “кицьку”. Цієї миті було достатньо щоб Богдана розвернулась до свого партнера лицем і побачила страшну гримасу та палаючі очі… а також роги.

  • Ну що, ти мене хочеш… он яка мокренька , - сказав демон дівчині… І провів таки довгим язиком по її шиї.

Вона хотіла… і їй було страшно.

Тарас побачив що на його слова не звертають уваги і вирішив зіграти, подумавши якщо він зараз прочитає одну з молитов, це може привести увагу до нього.   

  • Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. 2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе»

Коли демон почув слова псалома котрі читав Тарас він той самий час повернувся до того.

  • От поламав мені весь кайф. Хочеш, приєднуйся, тут є гарні дівчата. Дівчата, обслужіть нашого нового друга.

Дівчина (Леся) посміхнулась в сторону Тараса, - Котику, йди до мене, - вона схопила себе за груди і помацала їх - Дивись, які у мене груди, а ще у мене вузенька квіточка… Котра тільки і чекає на тебе.
- Або моя… - спокусливо посміхнувшись сказала інша дівчина

  • Чи може тебе цікавить хлопчача попка, - сказав хлопець котрий прийшов з Лесею.
  • Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. 4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. 5 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. 6 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні., - продовжив читати псалом Тарас

Демон схопився за голову, - Аааай, перестань!!!

Дівчина котра стояла перед демоном, як побачив Тарас, поводила себе по іншому ніж всі інші, тому хлопець крикнув до дівчини - Біжи сюди.

 

Богдана ніби прокинулась від сну, її трохи не трахнув демон. Демон трохи не став її першим… Переляк сковав її рухи, проте слова Тараса - “Біжи сюди!” додали їй сил, і дівчина відтолкнувши демона поки той хапався за голову побігла зі склепу.
Коли вона вибігла, демон почав приходити до тями…, він був надто сильним щоб таке могло його перемогти.

Тарас підняв велосипед і мовив в сторону Богдани, - Сідай позаду і тримайся за мене!

Коли ж дівчина сіла він стрімголов помчав ровером з гори. 

 

  • Хазяїне, що ми будемо робити? - спитав хлопець котрий був з Лесею.
  • Я її знайду, вона буде моєю. Я вже поставив на ній відмітину. Доречі, там лежать її речі, там може бути підказка де вона живе.
  • Добре… Тут її студак. О тут є адреса де вона живе. На Борщазі, біля Лейпцігу.
  • От завтра туди поїдемо… Вона ж захоче побачити батьків… 

Задзвонив смартфон Богдани, котрий лежав в покинутій сумочці. 

  • Йди но сюди, - демон указав на Лесю, - лягай на Алтар та розсунь ноги.
  • Ви хочете сексу зі мною…
  • Так. І тебе зїсти, бо щось я занадто слабкий.

 

Тарас і Богдана оговтались тільки тоді коли спустились з гори і проїхали декілька вулиць, тільки тоді хлопець зрозумів що дівчина зовсім оголена і плаче.

Зупинившись, хлопець зняв свою сорочку і простяг її Богдані - “Одягнись, а то часом зустрінемо копа і попадемо в буцигарню”, мимоволі зацінивши груди дівчини, котрі та намагалась прикрити (як і те що було нижче), коли Тарас озирнувся на дівчину

  • Дякую… - дівчина одягла сорочку, та ревіти стала ще сильніше, - Яка я дурепа, остання шльондра, про що я тільки думала… Батьки мене вб`ють. 

Дівчина схопила себе за волосся та почала намагатись його рвати, коли ж Тарас спробував її заспокоїти вона почала його бити руками.  

  • Я тут живу за пару кварталів, відвезу тебе вранці. Думаю ці… виблядки будуть тебе шукати зараз, може у них є авто....
  • Може я якось сама дійду… чи піду в поліцію. 
  • Я наполягати не буду, але краще перечекати у нас в церкві до ранку. А потім підем до поліції разом.

 

Тарас і Богдана підїхали до храму, позаду церкви був будинок предстоятеля. Тарас тихо відчинив двері, проте світло горіло і батько явно його чекав.

Побачивши як юнак з дівчиною намагалися прослизнути повз нього, святий отче зупинив їх.

  • Серьгу в усі я зрозумів - нема нічого поганого щоб хлопці носили прикраси, хоч це і не звично. Татухи - окей, подумав я - 21 перше століття, все таке… Але напівоголений ти, з дівчиною в твоїй сорочці і без спіднього. Вибач…
  • Батько, ти не все правильно зрозумів. Вона втрапила в халепу… Сатаністи робили якийсь ритуал, - спробував виправдовуватись Тарас.
  • Те що юна пані втрапила в халепу я бачу… Сатаністи кажеш, окей, розповідайте… Проте також потрібно щоб пані одяглась, піду подивлюсь може щось підійде з речей дружини.

Спробувавши зателефонувати на мобільний батьків Богдани, (він попросив номер у дівчини, сказавши що потрібно попередити батьків щоб вони не хвилювались) він почув у слухалці - “Абонент не може прийняти ваш дзвінок, спробуйте зателефонувати пізніше”.

Через деякий час батько Тараса повернувся з літнім сарафаном в руках, - “Тримай! Мати Тараса була така ж за статурою як і ти, коли ми одружились, так що думаю воно має тобі підійти. Завтра я тобі куплю спіднє, перед тим як поїдеш додому або у поліцію”

  • А ваша дружина не буде проти, якщо я одягну цей сарафан?
  • Ні, вона загинула два роки тому, - відповів священник, - до того ж вона б була більше проти якби ти і далі світила дупою та грудьми, он глянь як Тарас через силу тримається щоб не дивитись, - додав батько (і я теж, - він додав подумки).
  • Вибачте.
  • Та, нічого.

Тарас кивнув головою, коли Богдана подивилась на нього. Дівчина невпевнено взяла сарафанчик і вийшла в сусідню кімнату. 

  • Батько, там пані Гелена посовітувала тобі поставити мене і Олега у куті з правої сторони в хорі. Щоб нас було краще чути.
  • Як там вона до речі, грошей вистачає?
  • Не дуже але вона ще навчає студентів вокалу, так що на необхідне вистачає
  • А з її хлопцем як там?
  • Сваряться...

Тим часом з кімнати вийшла Богдана, і хоч сарафан і закрив все ще не могла закрити чоловіча сорочка, проте обриси дівочого тіла котрі тінню було видно через сарафан, зваблювали погляд. Тарас насилу відвів погляд.

  • Тобі йде, - посміхнувшись сказав батько-священик, - ти красива дівчина, мабуть від хлопців відбою немає.
  • Ні… зараз у мене немає хлопця.
  • Що тебе потягнуло до сатаністів, - спитав батько Тараса.
  • Мені було сумно, у мене був День народження, а друзі поїхали на бал до Польщі і до мене підійшла дівчина з мого універу, Леся. Запропонувала весело провести час. 
  • І у тебе не виникли сумніви, коли місце веселощів виявилось кладовище, - спитав священик, - Що було далі?
  • Потім ми розпалили багаття в склепі і почали танцювати. Там … з’явився той хлопець і…
  • Звабив тебе, - додав священник
  • Ну він був дуже красивий… - дівчина зніяковіла

Проте на допомогу Богдані прийшов Тарас, - Далі, я приїхав на велосипеді.

  • Не втручайся, сину. Богдана, що було далі?
  • Ну той хлопець зробив мені боляче, торкнувшись плеча. І хотів…
  • Тебе згвалтувати, - додав батько-священик
  • Проте приїхав Тарас і почав читати молитву і мені вдалось втекти.
  • Добре, покажи мені плече, думаю там нічого серйозного, я все ж таки не бачив крові коли ви прийшли. Але про всяк випадок.

Богдана оголила плече і повернулась до священика спиною. Там була шрам у вигляді трикутника і ще якогось символу. (Треба пошукати в мережі що це за символ і що це означає, - подумав про себе отче).

  • Добре, можеш одягнутись, Богдано - доречі мене звати - Павло. Діти, можете йти спати. Довіряю дівчину тобі, сину.

Коли Тарас і Богдана піднялись в кімнату хлопця, він їй показав на його кровать, - Будеш спати у мойому ліжку, а я в вітальні на дивані. 

Хлопець застелив на ліжко нову білизну і вийшов з кімнати, - “Якщо що, я буду у вітальні”.

Коли хлопець вийшов, Богдана попередньо роздягнувшись залізла під ковдру і відразу заснула. Дівчині снився ліс, як вона біжить кудись посміхаючись, але раптом дерева стали скрученими і страшними, на гілках з’явилось гнилля та якесь м’ясо та органи з кишками, та полився дощ, коли дівчина подивилась на свої руки - вони виявились в  крові. Богдана почула голос - “Ти моя, я тебе не відпущу”, повернувшись до нього вона побачила монстра з рогами, - “Йди до мене, станемо одним”, відкривши обійми додав монстр і в цей момент член монстра став видовжуватись в напрямку дівчини…

Богдана з криком прокинулась. В кімнату вбіг Тарас:

  • Що трапилось?, - з тривогою спитав хлопець, проте його погляд зупинився на оголених грудях. Дівчина зніяковіла та натягнула ковдру на груди…- Вибач..., страшний сон?, - спитав Тарас, піднявши погляд до очей дівчини.
  • Угу… 

 

Тарас сів на край ліжка. В повітрі повисла пауза, хлопець дивився на дівчину, він втопився в її очах, в її синіх, як синє небо очах. Зелені очі ж юнака вабили і дівчину, чи це зі вчорашнього дня збудження повністю не вивітрилось. Їх вуста потроху наближались один до одного, ще мить і поцілунок об’єднає їх вуста, ще мить і дівчина відпустить ковдру…

 

  • Кхе, кхе, Тарас вийди і дозволь дівчині одягнутися, та привести себе до порядку. Йдіть їсти, - почувся голос отця Павла. Поряд з кімнатою, на право, є ванна і туалет…Вода змиє поганий сон, вільний свіжий рушник - білий - додав пан-отець.

В наступну мить хлопець вибіг з кімнати, а дівчина ще хвилину сиділа почервонівши від сорому. Поряд з кімнатою юнака виявилась ванна кімната з туалетом, як і сказав батько Тараса. Дівчина включила душ та зайшла у душову кабінку, дійсно ставало легше. Може це дійсно просто страшний сон. 

 

Через деякий час, одягнувшись Богдана спустилась донизу, де її вже чекали Тарас та його батько за столом. Після сніданку, Павло - батько Тараса наказав хлопцеві провести дівчину до її дому, ще написав листа щоб батьки не занадто суворо лаяли Богдану. А сам пішов служити службу в церкві. 

В метро Тарас і Богдана розповідали один одному про навчання, дівчина бідкалась що її мобільний, гаманець та сумочка залишились на кладовищі і що треба піти потім відразу до банку, заблокувати картку поки сатаністи не обікрали. Потім Тарас перевів бесіду на тему навчання - хлопець збирався бути архітектором, а дівчина вчилась на філолога, вони вчились в різних ВУЗАХ - він в КІСІ, а Богдана в Могилянці і за нормальних умов, скоріше за все, ніде б не познайомились (ну можливо на якомусь рок-фесті, виявилось що дівчині теж до вподоби рок, проте не тяжеляк, а мелодійний - як у Океана Ельзи чи Хардкісс, а от хлопець любив метал, на кшталт Полинового поля). 

Коли вони підходили до будинку Богдани то побачили машини поліції та швидкої. Богдана почула недобре і побігла. Підбігаючи, дівчина почула - “Який жах, там кишки висіли на люстерку, все було в крові і надпис”. Поліцейські “профукали” як дівчина вбігла до підїзду та квартири, двері були відкриті, поліцейські там фотографували та знімали щось з люстри. Всюди була кров. А на стіні, в кінці корідору, прямо навпроти вхідних дверей кров`ю було написано - “Viam inveniam faciam vobis 
- Дівчина,  вам туди не можна, - Побачивши дівчину гукнула слідча, та підійшла до Богдани.

  • Я тут живу...

Тут слідча пригадала фото, що знайшла в столі кабінета (батька) і зрозуміла що перед нею таки донька загиблих. 

  • Все одно, вам тут бути не можна. Йдіть зі мною.

Але дівчина закричавши, - Де мої батьки, що трапилось? (вже розуміючи, що трапилось) побігла вперед. Слідча схопила Богдану.

  • Відпустіть, що з моїми батьками…, - намагалась вирватись від поліцейської дівчина.
  • Їх вбили…, - через паузу слідча додала, - може ви знаєте хто це міг бути, може якийсь вороги?
  • Знаю… це я винна. 
  • Розкажіть. Але давайте спочатку приїдемо у відділок. 

Коли Богдана зі слідчою сідала до машини, до них підійшов Тарас - Богдана була всю ніч у нас, в церкві, от мій батько написав листа її батькам…

  • Добре хлопче, можеш їхати з нами, заодно заспокоїш свою дівчину.
  • Вона не… Що сталося.
  • Батьків вбили через мене? Я знаю значення тих слів - сказал Богдана. Це латинською - “Я знайду тебе”, - відповіла Богдана. 

 

У відділку, після того як дівчину напоїли чаєм (та почули нічну історію Богдани та Тараса), створили фоторобота, слідча заспокоювала її - “Ми обов`язково знайдемо цього психа, демонів не буває. Є тільки психи, котрі начитались усіляких херні”. Потім до слідчої зателефонували, жінка кудись пішла залишивши юнака і дівчину в кабінеті.

  • Це я в усьому винна… , - корила себе Богдана, а Тарас не міг знайти слова щоб зарадити дівчині
  • Я тебе не залишу і захищу від будь яких демонів, - раптом сказав хлопець.

Богдана подивилась на нього мокрими від сліз очима. Вона бачила в хлопцеві сяйво світла і тепла. Тарас взяв долоню дівчини у свої долоні. 

  • Не бійся, - додав він.

А потім вони нахилились один до одного і їх вуста об`єднав сором`язливий поцілунок.

  • Вибач, тихо мовив Тарас

але дівчина притислась до нього.

  • Вибачте що заважаю вам, але Богдано, у мене є декілька питань
  • Так, звичайно, - зашарившись погодилась дівчина.

Поліцейська дістала сумочку, та жіночі туфлі в крові. 

  • Це ваша сумочка?
  • Так, моя. Де ви її знайшли?
  • Тоді не впізнаєте оці туфлі.
  • (дівчина хвилину пригадувала) Ці туфлі були наче на Лесі, це та дівчина котра запросила мене на “свято”...
  • Схоже…, - хотіла сказати щось слідча, але...

З коридору почали лунати крики і постріли. Слідча вийшла за двері, постріли почали лунати ближче. Тарас виглянув туди і побачив що якийсь рогатий монстр, в два метри зросту, з вогняними очами і чорною гривою вбиває поліцейських, а потім їсть їх голови, зубастою щелепою відкусуючі куски голови з черепом.

  • Де вона, де моя наречена? - кричало створіння. 

Ось слідча відкрила вогонь по монстру, проте кулі наче нічого не зробили монстру. Монстр кинувся на неї… Тарас закрив двері всередину і побіг до вікна, відкривши його схопив Богдану за руку і потягнув на себе. 

  • Відпусти, вони всі гинуть через мене… Тікай сам.
  • Без тебе я не піду. Тому загинемо разом. 
  • Ні! 
  • Дівчина піддалась на слова хлопця (бо не бажала тому смерті) і вони разом вилізли через вікно, на вулицю, а потім спустились по зливній трубі. Коли хлопець почав спускатися, двері розлетілись на друзки. Проте герої вже не бачили як до кабінету увірвався монстр. Він би можливо і зміг схопити Богдану з Тарасом котрі спускалися до землі в цей час, але його увагу “захопив” спецназ, котрий почав атакувати монстра з автоматичної зброї. 

Тим часом Тарас визвав таксі і вони разом з Богданою повернулись до церкви.

  • Ти, ти бачив що він робив. Це я в усьому винна. Я дурепа, навіщо пішла на кладовище, - гризла себе дівчина 
  • Треба проконсультуватись з батьком, може в книгах є опис що це за монстр і як з ним боротися.

Батько Тараса повернувся через годину, Богдана до того часу трохи заспокоїлась. Почав готувати вечерю ні про що не питаючи, було таке відчуття що він про все знав.

Коли Тарас ввімкнув телевізор, якраз йшов “Терміновий випуск новин”, ведуча розповідала що невідомі розгромили поліцейський відділок, а на одному зі столів знайшли поліцейський жетон молодої слідчої і лист бумаги де кров`ю було написано - “Якщо моя наречена не повернеться до склепу до опівночі, я вб`ю цю слідчу, а потім студенток з універу де вчиться Моя наречена, і буду вбивати допоки вона не стане моєю”.

Богдана піднялась і пішла до виходу, але батько Павло перегородив дорогу.

  • Якщо ти просто підеш до його лап, ти зробиш тільки гірше. За два дні прилетять спеціалісти по таким монстрам.
  • Це запізно. Загинуть люди через мене. І ви впевнені що ті спеціалісти переможуть його?

Дівчина обійшла отця і вийшла з дому. 

  • Сину, бачу ти хочеш врятувати цю дівчину. Цю тварюку можна зупинити тільки крестом довжиною з лікоть, з осини. Встромивши його в сердце.Я мав надію що ви зачекаєте як приїдуть іоаніти, але… ось тримай, - батько витягнув з сумки крест і передав його Тарасу, - наздоганяй її синку, а то ця пані вляпається в ще більшу халепу.  

 

На півдорозі до кладовище Тарас наздогнав Богдану, - “Я ж казав що тебе не кину”

  • Але ж я наречена… демона.
  • Ну й що, я його переможу… ось цим.
  • Копи його не перемогли, а ти переможеш, не шуткуй.
  • Батько сказав… треба встромити це в сердце., - відповів Тарас показуючи креста.

Дівчина з надією глянула на хлопця та поцілувала його в губи, тепер вже палко і пристрастно.

  • Я думаю, після того як переможемо демона, у нас буде вдосталь часу націлуватись…
  • А твій батько?
  • А що мій батько, йому як і з наколками доведеться змиритися, - відповів Тарас. 

Парочка дійшла до кладовища, в склепі горіло світло. Монстр стояв з окривавленною мордою біля купи лахміття, м`яса і кісток. Біля склепу лежало декілька вбитих поліцейських і розірвана обмежуюча стрічка. 

  • О, моя наречена… я вже нудьгую, йди до мене, - промовив він побачивши Богдану.
  • Спочатку відпусти дівчат і поліцейську…
  • Ти повірила демону, от ти дурепа - я тебе так довго чекав, мені потрібно було чимось розважитись. От поліцейську я і використав. А студентки… студентки теж вже скінчилися. Навіть одна з них обпісялась коли я її драв.

Тим часом Тарас вихвативши крест-ніж, тихесенько-тихесенько ступаючи, намагався підійти ближче к монстру, тримаючи хреста за спиною.

  • О, з тобою хлопець. Ти ще дівчинка? О… по запаху чую, ти ще дівчинка. 
  • Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. 2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе» - почав читати псалом Тарас.

Демон скривився, наче від болю та водночас посміхнувся хлопцеві - Цього разу це на мене не подіє, я став сильнішим. У наступний момент він був перед Тарасом та схопив того за шию і підняв у повітря. Хлопець хотів було вдарити його хрестом та демон вибив його з рук хлопця, так що той відлетів в сторону Богдани.

Дівчині було страшно, дуже страшно. Вона хотіла втекти. Проте вона знала - це не скінчиться допоки це створіння не отримає те що бажає. Вбити його має саме вона, якщо взагалі це можливо. 

Богдана почала підходити ближче і спустила бретельки сарафанчика, оголивши свої груди.

  • Відпусти хлопця, я буду твоєю…
  • От так би відразу, - відповів монстр.

Тим часом дівчина підійшла ближче, сарафан впав на землю. Монстр відфудболив крест, той улетів в сторону алтаря.

  • Не треба, - прохрипів Тарас
  • Замовкни смертний, - монстр кинув хлопця в сторону стіни, так що той вдарився головою і втратив свідомість.

Дівчина сумно подивилась в його сторону, - “Ще одна смерть через мене”, подумала Богдана.

Поміж ніг монстра вона бачила великий член, з нормальний лікоть завдовжки, та головкою діаметром з кулак дівчини. (кулак у Богдани був звісно невеликий, але такий діаметр викликав жах в очах дівчини), проте дівчина підійшла до алтаря і сіла на нього розставивши ноги, ніби запрошуючи монстра. Того не довелось довго чекати. Монстр підійшов і схопивши груди дівчини почав їх м`яти в своїх великих лапах, потім облизнув їх своїм язиком і припав губами до них. 

  • І що будемо робити після, - спитала Богдана, - відштовхнувшись від монстра дівчина повністю залізла на вівтар..
  • Не буде “після” - кров з твого лона відкриє ворота для моїх родичів. Ми вже колись приходили, бавились тоді з земними дівчатами. 

Монстр заліз на вівтар слідом за дівчиною. Його пеніс терс поміж ніг Богдани, дівчина почала важко дихати від бажання, котре почало захоплювати її свідомість. Внизу її живота почалась народжуватись насолода, дівчина хотіла щоб це створіння встромило свій член в її ще не займану “квіточку”. Монстр схопив груди дівчини обома лапами, а потім його член увійшов. Дівчині було болісно, дуже болісно і водночас солодко. Монстр почав робити рухи тазом взад-перед потроху нарощуючи темп. Богдана більше не могла стримувати стогін і почала тихо стогнати. Потім монстр закинув ноги дівчини собі на плечі, темп нарощувався. 

  • Ааах, - вже майже криком почала стогнати Богдана.

Монстр почав смоктати її груди, водночас дужче вбиваючи свій член в дівчину. Краєм ока Богдана побачила що хрест лежить біля вівтаря і вона може дотягнутись до того рукою. Треба тільки вичекати момент.

Монстр встав і не відпускаючи дівчину почав її “трахати” стоячи, насаджуючи лапами (тримаючи дівчину за спину) на свій член, дівчина почала відчувати що член почав ставати більшим і довшим. Біль була майже нестерпна, вівтар було залито кров`ю. Лапи монстра почали спускатись зі спини Богдани на її бедра, поштовхи ставали все дужчими, монстр почав задоволено хрипіти. Дівчина вигнулась вниз, монстру схоже це сподобалось. Волосся Богдани бовталось по землі та на вівтарі, грязне та в крові, вона побачила що навколо вівтаря горить багряний вогонь. Дівчина рукою намацала хрест…
Поштовхи монстра стали ще дужчими, тварюка схоже підходила до оргазму. І коли монстр вже збирався розірвати спермою лоно дівчини, та підняла спину і нанесла удар хрестом в сердце монстра.

  • Здооохнии!!!
  • Ааааррргггххх!!!!

Монстра і дівчину обійняло світле полум`я, нікто вже не бачив ані сліз дівчини. Котра звісно хотіла жити, але… Ані крику агоні. Ані крику монстра. 

 

Тарас прокинувся в ліжку лікарні. Біля нього сидів його батько і якийсь мужчина, в монашій робі католицької церкви. 

  • З поверненням, синку.
  • Батьку, як там Богдана?
  • Немає її, вона зупинила монстра, принісши себе в жертву. Тарасе, це брат Йосип з ордену Іоанітів - Хранителів, він розпитає тебе про те, що ти бачив.

Під час розповіді брат-іоаніт ставав все серйознішим.

  • Май бразер Павло, зіс гьорл вос брейв бат ступід, - сказав він після розповіді, - ші сакрифайс хьорселф енд пуш евей тзис демон, бат алсо фриид фью озер димонс фром хелл. Пур стюпид гьол. Енд ю донт стоп хьор - ю кноус іт - ю кент белів ін дімон вордс.,- додав він дивлячись в очі отцю Павлу. Батько Тараса сумно позіхнув.

Через деякий час Тараса виписали з лікарні. Наче все прийшло до норми, хоч хлопець і ходив сумним, але він і далі вчився в універі і співав в церковному хорі.

Одного ранку, батько не знайшов Тараса в ліжку. На кроваті лежала записка.

  • Батьку, я довго думав про те що сталося, я багато спілкувався з твоїм другом - братом Йосипом: він мені розповів, що хоч вона і змогла знищити фізичну форму демона і відправила того до аду, але під час ритуалу вирвалось декілька інших демонів. І тепер ордену доведеться їх ловити та відправляти назад до Аду, поки вони не знайшли собі фізичну форму. Отже, щоб виправити нашу з Богданою помилку і вимолити для неї прощення, щоб замолити наші гріхи я вирішив що стану монахом, в Ордені Іоанітів. Прошу пробачити мене, батьку.
    Обіцяю, буду інколи до тебе дзвонити. Тарас.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити