iDaryna
Василь Петрович підійшов до центру де проходила Виставка досягнень. Велична будова виставкового центру на декілька гектарів і в декілька поверхів. Тут можна блукати увесь той тиждень поки йде виставка. Під’їхав мувер, маленький автомобільчик для подорожей по виставкам. Петрович був вже не молодою людиною і тому не міг покладатися на свої ноги, та й вже давно ходив з ціпком. Його міг би замінити син, але… але він розчарувався в ньому.
По дорозі, директор iDnipro міг зустріти свої пристрої - то дракончиків на плечах дітей, то дівчат-асистентів з зеленим трикутником біля вуха і інколи з літерою D в очах, то роботів-охоронців… Та майстер був не задоволений, щось його турбувало. Раптом він почув голос, - “Майстер, майстер, ми вас вже обшукалися!!! Ви нам потрібні”, - це була Міла, одна з останніх андроїдів, котрі мали окрім штучного інтелекту, також і штучний емоційний інтелект (тобто в залежності від типу характеру проявляли різні емоції і відповідала на питання, на котрі не міг знайти відповідь основний інтелект). Бізнесмен повинен був сьогодні презентувати як її, так і її братів та сестер, з іншим типом характеру. А ще в них використали останні біотехнології, так що якщо не докопуватись до кістяка, їх було практично не відрізнити від людей.
