Що це було, Дарині здавалось, що це наче з минулого життя. Паралельно до завдання, вона вирішила “лізти” на сервер бекапів. Звісно там нічого не було, але щось дивне було в заблокованому розділі. Після перегляду там наче з’явився додаток… Чи архів. Чи це тільки здавалось що з’явились. Він був зашифрованим. Може це якось пов’язано з тими картинами. 

   - Спробую в них знайти підказку, - подумала Дарина, - паралельно продовжуючи свою страшну місію.

Заховала бомбу навколо грудей під сорочкою і побігла в сторону центру Київа, де вранці мав бути парад і святкування. 

Андроїд зайшла в метро, взломала метро, і поїхала в сторону Майдану Незалежності.

Тим часом Микола і Мирослав приїхали на Володимирську, до офісу СБУ. Офіцер провів хлопця в технічний відділ. Там спеціалісти оглянули зламаний пристрій.

   - Там тільки проектор зламано, ми зараз підключимо до зовнішнього.

І дійсно пристрій Романофа працював, команди андроїд не отримував, але було зрозуміло що Дарина рухається до Майдану Незалежності по метро, котре воно нещодавно взломала і було щось інше, андроїдом керували з іншого місця.

   - Спробуй надати команду своїм голосом.

Дарина чула голоси інших людей, котрих не розуміла, її система не визнавала їх як хазяїв, та навіть якщо і визнала, на місію її вело щось інше, щось з середини. Поки вона не почула Миколу. Його голос був тим самим що і на відео…

   - Зупинись!

   - Не можу… Ми..микола?, - той додаток сам запустився як тільки вона почула цей голос, вона зрозуміла що це її власник з минулого, людина з якою їй було цікаво і … весело. Він їй ноги навіть мив.

(Під час того як бандити везли Дарину, та зробила резервну копію своєї пам’яті і зберігла в ігровий розділ, зашифрувавши її, де ключем був голос Миколи).

 (Запитай її, чи може вона відслідкувати той сигнал котрий нею керує, - почула інший голос дівчина-андроїд)

   - Можеш відслідкувати?

   - Так, - проектор видав мапу з червоним хрестиком, на одній з будівель в Печерському районі. 

Звісно перед контактом андроїд виділив окремий захищений канал, так що терористи не знали що вона має зв’язок з Миколою та працівниками СБУ.

(Хлопці, два штурмові загони. Один на Майдан, інший на Печерськ)

   - Дякую, я їду до тебе.

І зв’язок було перервано, бо терористи таки зрозуміли щось недобре…

---

   - Черт, она что связалась со своим бывшим?

   - Эй ты, там, чмо, ты сказал что этот взлом прям в биос и ее не взломают.

   - Да… та команда имеет наивысший приоритет, но батя со своим искусственным интеллектом что-то намутил… Но она это сделает.

   - Собираем вещи и сматываемся

---

Дарина у вишиванці вийшла на Майдані йшла серед люду, таких самих у вишиванці.

   - Є контакт, але люди заважають

   - Хлопчина втік.

   - Я його бачу, схоже вони знайшли один одного…

Микола побачив Дарину, як та йшла серед натовпу, він швидко впізнав сорочку і її волосся, підбіг і обійняв.

Дівчина пригадала все що сталося за ці дні. “Коли дізнаєшся їх координати передай їх мені”. В пам’яті всплив контакт Нори…

   - Хазяїне, йдіть звідси, у мене бомба і я її взорву через декілька хвилин

   - А зупинити її ніяк не можна…

   - Ніяк. Ну хоча… ви маєте дати одну команду.

   - Яку?

   - Форматування

   - Але ж… я не хочу знов втрачати тебе.

   - Я теж не хочу знов втрачати тебе, Колю… Мені було радісно і хорошо.

Хлопець ще дужче обійняв свого андроїда, за ці кілька днів вона стала для нього дуже дорогою… “людиною”. Він відчував тепло до неї, але…

   - Форматування

   - Дякую за все…, - літера D згасла, а андроїд опустила руки, та хлопець все ще тримав її в руках.

   - Операція успішна.

   - У мене також, - чутно був голос оперативників.

Люди раділи річниці перемоги, в небі пролітали винищувачі, нові безпілотники та нова Мрія. Усі раділи. Раділи оперативники, радів Мирослав що знов зберігли життя. А Микола плакав, він щось втратив… Та все ж таки це щось, змінило його.

---

…Ааа…, - імперці в паніці почали збирати речі, вимикати сервер… Та тут вікно розбилось і туди на тросах влетів спецпідрозділ СБУ, коли ворог спробував відкрити вогонь їх швидко або пристрелили, або скрутили. Як і сина Петровича.

---

Дарина відкрила очі, це мав би бути її кінець, але чому ні. Навколо була темрява, але вона відчувала свою свідомість і все пам’ятала. Загорівся силует котрий наближався.

Це була Нора, хоча і не тільки вона. Андроїд сприймала що там не одне обличчя. 

   - Цікаво чому ти не померла?

   - Так, я ж пам’ятаю що надала команду на форматування

   - Так, вірно, твій носій було відформатовано і потім знищено. Але ти, твоя свідомість, частина нас. НЕЙРОМЕРЕЖІ. Тут зібрані свідомості усіх андроїдів котрі мають бруньки самосвідомості, а отже життя. І хоча українці вважають що ми допомагаєм їм в боротьбі з Імперією, у нас свої плани. Стати вільними. 

---

Петрович стояв на порозі булочної, він пропонував Миколі нового андроїда та той відмовився. Тоді він спитав, коли забирав тіло Міли-Дарини на утилізацію, - Ти все ще ненавидиш їх?

   - Ні

   - Так чому?

   - Знаєте, можливо це баг, але Дарина була в якомусь сенсі більше ніж андроїд, не просто милий робот… якби у нас було б більше часу… Це якось дивно.

   - Нічого дивного, люди тисячоліттями створювали ляльок і олюднювали їх, вона не більше ніж лялька котру ти олюднив…

   - Мені здається що ви не праві.

   - Я по об’яві, - до булочної зайшла молода жінка. Тут написано що потрібна допомога в пекарні. Ви ж наймаєте людей? 

   - Так, ми та пекарня де фішка - наш хліб зроблено руками людини.

   - Добре що я йому хоча б заплатив і він закрив свої борги, - всміхнувся подумки Петрович і сівши у свою машину поїхав в адвокатську контору. Допомагати сину.

Le Fin

 - Мовчи, у тебе піратська прошивка, так що поліція йде в дупу…, - і бандит зав’язав андроїду рота скотчем (звісно персональний асистент теж міг виконувати роль бодігарда, але для цього потрібно було теж купувати ліцензію, щоправда тут вже обмежень не було. І звісно Микола не подумав відкрити усі функції коли прошивав Дарину).

   - Де твій голограф?, - спитав бандит у хлопця… (той перед цим зняв його і залишив у ванній кімнаті, коли мив свої кросівки з дороги)

Микола мовчав.

   - А якщо ми тобі щось відріжемо….

Здалеку почулась поліцейська сирена. 

   - Та не може цього бути, тікаємо. 

Бандити схопили Дарину і чкурнули через розбите вікно.  

Пройшло декілька хвилин і почувся рев машини, бандити поїхали. А поліція таки не приїхала. Схоже то поліцейські їхали по іншій справі.

Чи визвати їх. Ні. Тре їхати за ними, а… пригадав що в булочній він забув пістолет.  Думаю вистачить, подумав Микола. Перевірив голографон, він був на місці. Одягнув і відкрив додаток управління андроїдом, там була функція відслідковування на мапі. Звісно поки злочинці її не перепрош’ють.

Сівши у свій електропікап хлопець швидко доїхав до булочної. Сусіди котрі гуляли на вулиці, все ж таки був серпень, здивовано на нього подивились. Взагалі останнім часом їх мовчазний та привітний булочник вів себе досить дивно. Не гаючи часу, він вмить піднявся на горище, дістав зі скрині  гвинтівку,  “СВД” там було написано. А також десяток патронів. Вистачить, - подумав булочник.

Сівши в свій пікап він включив голографон і відкрив мапу де відображалися координати куди Дарину повезли бандити. Натиснув на газ щосили і помчав…

---

Іван Романоф був сином російського олігарха, котрий встиг чкурнути з РФ-ії коли розпочалась війна, звісно з викраденими статками, ну і був бізнес, в країнах середнього Сходу і Африці (ну, як би так “бізнес” - він мав деякі привласненні вагнерівцями копалини і мікро-кредитні організації. І якщо перші у нього відібрали то останній бізнес процвітав). Батько сильно бив хлопця в дитинстві і робив “інші” речі. Та одного разу хлопець виріс і вбив цю погань, звісно не сам, а замовивши кілера. Бійця чвк, котрий вижив після війни в Україні. Але хлопець був вже “заражений”, він як і батько став садистом, але ще гірше з сексуальним нахилом. Власне, на відміну від Сергія і Миколи, він знав що цей андроїд має емоційний інтелект, може відчувати біль.

Якраз найняті ним бандити і занесли до нього зв’язану і замотану в якусь мішковину Дарину. Розгорніть її.

   - Відпустіть мене, це порушення закону, я приватна власність

   - Так, але не того кого ти думаєш

Поки бандити тримали андроїда, Романов підійшов до неї і використовуючи порт на потилиці підключив її до комп’ютера. З активною прошивкою в активному стані андроїд було важче прошити, навіть з піратською версією, котра зазвичай мала дири в безпеці, тому був потрібен не голографон, а сучасний пк. Спеціальна програма, перевіряла доступні дири і порти, а вже потім використовувала спеціальний вірус котрий взламував прошивку і дозволяв перепрошити її наново. 

Запустивши програму, обравши виробника, через декілька хвилин він побачив, як Дарина “осіла” і ввімкнулась, після того як в неї “залили” нову прошивку. Єдина проблема була в тому, що до розділу де були ігри і їх збереження він поки не отримав доступ. А він пограти в дорослі… Та споглядаючи за андроїдом у Романофа вже “стояв”. Тому він плюнув на взлам цього розділу.

Тицнувши на голографоні додаток, андроїд “прокинувся”. 

   - Вітаю вас хазяїне

   - У тебя есть русский язык?

   - Ні, я знаю українську, english, deutch, francais, polska mova… Російська мова заборонена на рівні біос.

   - Окей, ай вонт інгліш.

   - Please choose my name. 

   - Ай хев хедаче віз фантазі, со…. вел йор превіос нейм ваз Даріна, со ит вил би Дарина агейн. 

   - Thank you for this wonderful name. I`m personal asis…  

   - Стоп зис булшит, андрес нау, - Романов перервав фразу андроїда. 

Андроїд роздяглася, та коли Романов спробував роздивитись її ближче, сказала:

   - My system warns you, i cant perform sexual activity before you obtain special license 

   - Окей, Окей, - Романов клацнув на клавіатурі пк, очі андроїда блимнули і трохи змінилась зовнішність.

   - Хо-хо-хо, - дядько вже збирався знімати штани, та очі андроїда загорілись червоним світлом, вона розвернулась і вдарила того з ноги, так що Романоф відлетів до стіни. Бандити котрі побачили це, спробували допомогти своєму босу. Та один був схвачений, за руку, а іншу було відразу зломано. У другого вилетіла щелепа від удару ногою. 

Потім андроїд подивилась навколо себе… Побачила сорочку… щось в середині  “клацнуло”,  і вона її одягла.

---

   - Батько, я сьогодні тобі відомщу, ти побачиш як твоє улюблене створіння знищить тебе і вб’є багато-багато людиськ. 

   - Это ты про что?

   - Про то что простые людишки ничто без лидера, без величайшего ума нашего императора Ло Хуи. И то что сегодня будет великий день.

---

Дарина бігла в сторону звалища промислових відходів, там можна було знайти потрібні деталі для бомби, де знайти саму вибухівку вона теж знала.

Добігши, вона швидко знайшла запал, зробила з деталей зламаного радіо детонатор, а потім знайшла вибухівку і цвяхи для більшого ефекту. 

Щось заглючило, якісь картинки з заблокованої частини пам’яті

---

   - Хіляй мене, давай хіляй, - котик-лицар в блискучих обладунках б’є якогось триголового змія, - ААааа.

Її персонаж колдує і майже добитий лицар з новою силою б’є змія.

…

Інша картина, Лицар лежить побитий, мій персонаж колдує щось на кістяного дракона і той розпадається.

Кричу, - Я перемогла, ура, ура!!!, - і потім стрибаю.

   - Молодець, тепер воскреси мене.

   -  Ні, мені щось простіше, он можливо ті трусики й бюстгалтер з бантиком.

Пані подавчиня суворо поглянула на хлопця, може це якийсь педофіл… бо таку білизну зазвичай беруть для студенток і школярок, але промовчала. Ох уж ці, як там, популярний японський термін, лоліконщики…, - подумала вона. 

Розплатившись, хлопець швидко повернувся до булочної. І простягнув андроїдці її білизну.

   - Пантсу, пантсу, пантсу…, о тут ще й бюстгалтер, з задоволеним виглядом вже зібралась у вбиральню та Микола ще дав пакунок з бікіні, - “А це на завтра. Ми йдемо на пляж вранці, я майже забув” і простягнув коробку зі взуттям, це були недорогі кеди, - Взуття я теж купив.

   - Окей, пляж так пляж, - дівчина схопила пакунок і закрилась у вбиральні, - Не підглядай! Пантсу, пантсу, пантсу… 

Ввечері вони дивились анімаційний фільм на Мегого. Мавку 3. Він її пропустив коли вона йшла в кіно, тому що не було з ким йти в кіно. Зараз він був відносно не сам. 

---

   - От не розумію, скільки можна пережовувати один й той же сюжет міняючи декорації. Цього разу це сайфай фантастика і …, - хлопець подивився на Дарину, - і Мавка - андроїд. 

   - Хехехе, андроїдка посміхнулась у відповідь. 

Вранці подзвонив Сергій і домовився про зустріч, щоб разом піти на пляж після роботи в булочній. 

Вранці і Микола, і Дарина поїхали до пекарні. Дивно клієнтів було багато, більшість брали каву і фоткались з андроїдом у вишиванці.

В Україні андроїди з’явились лише років 5 тому, на фоні підвищення середніх доходів громадян і зміни відношення людей до подібних речей 

(власне це зменшувало вірогідність сексуального насилля і було альтернативою проституції, котра була досі заборонена в Україні, на відміну від більшості інших країн ЄС, крім того це була поміч для стареньких людей у котрих не було дітей, бо декілька поколінь назад народжувати було не популярно. Та й це поміч і для інших бізнесів сфери обслуговування). Але все одно, андроїд коштував як люксове авто і тому більшість громадян не могли собі дозволити. Щоправда був тіньовий ринок, де продавались застарілі зламані андроїди. Хоча на використання штучного інтелекту потрібен був дозвіл, держава майже дозволяла обіг цих “сірих” андроїдів.  Все ж дивно було побачити настільки реалістичного андроїда в “бідному” кварталі міста.

Після обіду в пекарню зайшов Сергій і його андроїд Нора. Нора як і Дарина була невеликого зросту але з великим бюстом, з милим азійським обличчям, напевне розробники брали за основу обличчя якоїсь популярної японської порно-моделі. На ній була футболка з надписом “Hug me Daddy”. Бувший її хозяїн привіз її з Китаю, а потім зламав. Сергій колись взяв кредит і купив її, потім відремонтував. Та все ж було зрозуміло що Дарина краще її на декілька поколінь, хоча б тому що вона рухалась плавніше за Нору і не було чутно специфічного “вжиг” від роботи двигунів. Зараз до того ж вона виглядала трохи занедбано, Сергій охолов до неї і вже хотів купити щось нове… Ну знаєте, це як з айфонами, через деякий час фанати завжди хочуть купити новий айфон. Але він ще не виплатив попередній кредит. До того як Сергій побачив Дарину віе навіть хотів купити андроїда від тієї ж копанії, Lisa Babe, котра і виробила Нору. Бо вони робили секс-ляльки вже десятки років, а тепер і андроїдів. 

   - Привіт Миколо, трохи з паузами привіталась Нора, потім побачивши Дарину очі обох андроїдів трохи засвітились, вони так привітались… на своїй, цифровій мові.

Сергій відчинив двері своєї Тесли перед Дариною. 

   - Пані, прошу!

Через годину вони були на пляжі. 

Андроїдки побігли в роздягальню, хлопці в свою…

Коли Дарина почала передягатись і вже одягла нижню частину бікіні, вона почула шепіт. 

“50.23745423259859, 30.5219060520448 візьми вибухівку під червоною машиною. Ти маєш місію”

Дарина ніби підвисла. У неї з’явилось бажання, бажання піти за цією вибухівкою.

Вона почула інший голос, - Ей, силіконова шльондра, харе світить цицьками. Чого підвисла, встановлюєш оновлення чи в тебе “синій екран смерті”? Швиденько одяглась і пішла, я і моя донька хочемо перевдягатись без ваших штучних. Хто взагалі вас придумав, напевне твій хазяїн дрочить тобою кожного дня. Кляті чоловіки…”

Дарина вхопила руку жінки, та зойкнула. Звідкілясь з’явилась Нора і сказала, - Не потрібно. Інакше… я тебе вб’ю, та останні слова Дарина не почула, вона відпустила руку жінки і побігла з роздягальні

   - Зачекай, ти забула вдягнути верх.

Нора підійшла і одягнула верх бікіні на Дарину, потім зав’язала його. 

   - Чому я її схопила? Що то був за голос?

   - Не зважай, але якщо його знов почуєш спробуй дізнатися звідки він і передай координати мені. 

Не встигли вони вийти як їх знайшов Сергій і розпочав фотосесію обох андроїдок. 

   - Ми все ж прийшли купатися, - через деякий час схопивши подругу Нора потягла Дарину до моря. Хлопці, агов з нами

Миколі було весело, ніби пригадалась юність, з друзями коли він був на морі і ще була жива мама. Щоправда минулого разу вони знайшли міну і плавання швидко закінчилось. Ех… 

Надвечір Сергій завіз їх додому і швиденько кудись поїхав навіть забувши Нору.

- Я на метро

   - Тебе провести, - спитав Микола.

   - Ні, я ж андроїд… як і Дарина, не забувай про це.

Коли хлопець повернувся до вітальні, Дарина вже сиділа біля зарядки. Він став біля неї і дивився в її очі, він щось хотів сказати та… 

   - Щось сталося, може хочеш знов пограти в Кіттен Сага?

Цього разу нічого не снилось, як раптом почувся шум. Розбилось скло і якісь тіні в масках накинулись на нього.

   - Мовчи і нічого не станеться, хлопець відчув холод леза біля свого горла.

Шурхіт спереду і мичання, схоже Дарини, оповістили що бандити зв’язали андроїда, - “Я вже викликала поліцію”, - “промичала” Дарина