Блакитні очі андроїда засвітилися і згасли, колір очей став реалістичним, схожим на людський. Бо у вимкненому стані у андроїдів очі схожі на очі ляльки, скло і акрил. Робот увімкнувся, голаграфон знов показав кучу помилок. Власне це була не її прошивка, хоча як виявилось сумісна… Відносно сумісна.
-Привіт хазяїне, для останнього налаштування я маю запитати тебе чи подобається тобі мій голос? Зробити тембр нижче, чи більш високим? Цей варіант, котрий ти зараз слухаєш було підібрано випадково з урахуванням середнього значення для мого типажу.
Голос був доволі милим, до того ж підходив до образу андроїда - молодої дівчини, майже підлітка з кирпатим носиком. Микола тільки зараз помітив що Дарина замотана в білий бинт, й треба подумати про її одяг. А от жіночого одягу у нього не було, крім маминої весільної сукні, та він їй її не дасть. Тре запитати у друга, котрий має андроїда, може їй щось підійде… Вона була звісно мила і в цих бінтах, але це занадто… еротично. Якщо придивитись до очей то можна було побачити латинську літеру D, власне так можна було по вигляду виявити що це андроїд, а не людина (а також це вказувало на виробника).
- Ні, цей голос цілком влаштовує.
- Базове налаштування завершено, дякуємо що обрали iDoll …потім металевим голосом, - “невідома версія”, потім голос знов змінився на нормальний, дівочий, - “ від iDnipro”.
- Привіт!, - посміхнувся робот.
З голографону почулось повідомлення, - Запит, на синхронізацію з (довгий перелік пристроїв, від кавоварки в пекарні до телевізора, щоправда воно все було вже доволі застаріле. Микола навіть думав що з андроїдами не сумісне) від Айдола Дарина. Схвалити?
-Так, можна
-Раритет це круто. Синхронізацію завершено.
Андроїд замовкла і підійшовши до стільчика спитала, - Можна я сяду?
Повернувшись на стільці до вікна, “дівчина” відкрила штори і глянула у вікно, - Там, надворі красиво, - наступної миті андроїд підскочила і почала відкривати вікна.
Тим часом Микола подзвонив Сергію, другу у котрого був андроїд, котра була і за коханку, і за маму…
-Воу, ти перестав бути антиандроїдником. Вже лечу. Ти в булочній?
-Так.
Через пів-години Сергій вже відкрив двері в булочну.
-Ну, показуй, - в його руках був пакунок з “розумним” одягом.
Микола запропонував зайти другові у внутрішю кімнату, де Дарина знов сиділа на стільці і дивилась у віконце. На дворі буяло літо. І це перше літо для неї. Перший день коли вона відкрила очі. Чи не перший? Було якесь дивне відчуття що вона вже відкривала очі в цьому світі… Але якраз в цей момент двері відчинилися і хлопці зайшли до кімнати.
-Прикольно, знімай з себе ці бинти.
-Хазяїн, - запитала у Миколи Дарина.
-Так, знімай…
Андроїд почала розмотувати бинти, хлопець зачаровано дивився як на плечі дівчини впали пасма довгого волосся, кольору стиглої пшениці. Це не була перука, це було вживлене інтерактивне волосся, візуально схоже на реальне, довжиною до копчика. З невеликими грудьми, тільки там де мало бути дівоче лоно, колір шкіри був сірим, що вказувало на те що сексуальні функції були заблоковані, а “отвори” щільно закриті. Хлопець швидко відвів звідти очі, а андроїд почервонівши прикрила груди і лоно руками. Клац-клац, якісь легкі спалахи.
-Вау, вона вміє червоніти, я такого ще не бачив.
Сергій роздивлявся Дарину з усіх сторін, - ”А вона прикольна, звідки ти дістав її. Це ж остання модель?”
-Не повіриш, на смітнику. Слухай… дай їй вже одяг, - Микола хоч і розумів що Дарина андроїд, та все ж таки йому було ніяково, вона була дуже схоже на звичайну дівчину і її очі з проханням про допомогу дивилися на нього. Їй точно не подобалось що Сергій роздивляється її з усіх сторін.
-Я хочу її роздивитись… Її скульпт ідеальний, слухай давай махнемось. Я тобі Нору, я їй взламав секс-функції і ще вона вміє готувати…
-Ні, не потрібна мені Нора. Ти ж знаєш мені взагалі не подобаються андроїди.
-То віддай її мені.
-Я думав знайти покупця…
-Лади, я допоможу, тримай…, вдягайся, - останнє слово було сказано Дарині. Сергій простяг руку, віддаючи пакунок з одягом, - я пам’ятаю що у тебе проблема з булочною. Дійсно, продавши її ти зможеш купити декілька базових роботів для пекарні, або трохи відпочинеш… на морі, нарешті.
Через хвилину Сергій зник. В той самий час як друг пішов, до пекарні увійшла бабуся - постійний кліент.
-Колю, синочку, це тьотя Маша, прийшла за багетом.
-Біжу, - почула жінка у відповідь, відкрив двері, - вам французький багет, як завжди?, - Микола простяг жінці бумажняний пакунок з багетом.
-Так, і пшеничного хліба.
Микола, вже повертався, як бабуся додала - “Доню дякую”
-Дякуємо що завітали, пані Марія.
-Доню, називай мене тьотя Маша.
Як виявилось це Дарина одягнувшись і підслухавши розмову встигла знайти свіжеспечений хліб, власне його Микола випік саме перед тим як приїхав кур’єр з вимикачем. Вона думала що вона андроїд-універсальний помічник і такі прості речі робити може, звісно якщо завантажити додаткову програму і рецепти з мережі вона і сама могла б пекти випічку.
-Це андроїд, Марія Павлівна.
-І не відрізниш від реальної дівчини. Колю, навіщо вона тобі. Чи ти теж став збочинцем… як твій Сергій.
-Та ні, я її знайшов на смітнику, хочу потім її продати і закрити свої борги.
“Знайшов… Продати…” Отже у мене був інший хазяїн. Андроїд загуглила свою модель через мережу, та фото не співпадало. Звісно вона могла бути модифікованою моделлю та про всяк випадок завантажила в мережу своє фото. Котре й видало фотографію з новин. “Модель iDnipro тримала в руках заряджену бомбу на Виставці досягнень але завдяки героїчним діям агентів СБУ вибух не призвів до великих жертв. Редакція висловлює співчуття родині загиблого офіцера. Очільники компанії відмовились від коментарів на камеру. Але нам повідомили в мережі магазинів, що усі контракти на попередній продаж цієї моделі були скасовані, а гроші поверненні клієнтам”.
