- Виходить, я брак, - подумала Дарина,- що ж план хазяїна тоді хороший… продати мене. Хоч якось я буду корисною. Схоже для попередніх власників була проблемою.
Дівчина повернулась до зали з посмішкою, ніби нічого не сталося. Та й навіть бабуся котра декілька хвилин до цього посміхалась до неї. Тільки прошепотіла щось на кшталт - “Збочення”.
Коли бабуся уйшла Микола повернувся до мене і спитав, - “Слухай, а ти зможеш скачати нові рецепти і спекти їх? Ну наприклад кекс з гарбуза”
- Сто двадцять рецептів у відкритому доступі і п’ядесять в закритому за плату, вам надати той хто з найвищим рейтингом?
- Еммм… Окей, давай той що безкоштовний з найвищим рейтингом. Спечи штук 5 на пробу
- Будуть готові за годину…
Дарині чомусь хотілось плакати. Схоже вона можливо якось зламана. Це якась поломка. Так не має бути. Андроїди не плачуть. Але було якось … прикро.
Дівчина-андроїд замісила тісто… крап, крап… На тісто впали сльози.
***
(російською)
- К сожалению операция провалилась, сбу-ники смогли предотвратить взрыв.
- Но еще не всё потеряно, эту куклу еще не утилизировали. Вирус все еще в ее ПО. Но не активирован, почему-то. Но она активирована.
- Нам надо ее выкрасть чтобы активировать?
- Нет, как только взломают секс-режим вирус активируется. А людишки его обязательно включат.
- А если не активируют?
- Я попробую ее взломать удаленно. Но ничего не обещаю
- До связи. За Империю!
- За Империю!
***
- Пиріг готовий, Микола почув голос Дарини.
Хлопець вийшов і відломивши невеличкий кусень одного з пирогів. Було дуже смачно, нагадувало той пиріг котрий колись спекла бабуся (власне хлопець і попросив пиріг з гарбуза, бо чомусь пригадав що їх пекла його бабуся. Здавалось що в ньому було навіть тепло чи щось незвичайне, щось давнє. Саме ті пироги котрі вони їли в бомбосховищі…у вже далекому 22-му.
Задзвонив голографон, це був Сергій.
- Слухай, я знайшов покупця, показавши фото твоєї лялечки
- Ти зробив її фото, я ж не просив, - Микола почав злитись на те що його товариш без його дозволу сфотографував андроїда
- Ну ти не звернув увагу, коли вона стояла гола, от я і сфотографував. Все для продажу. Не злись
- Ти хоча б спитав!
- Як він побачив її роздягнену і як вона шариться так відразу і захотів купити.
- Роздягнену?...
- Він готовий за неї дати 50к евро або мільйон гривень, тобі не тільки вистачить борг закрити, але і переїхати в кращий район з твоєю пекарнею, а не бути на цьому відшибі.
- Це гарна пропозиція, відповів Микола. (хоча за унікальний прототип звісно можна було б взяти більше, та він про це не знав)
- Ну то мені сконтачитись з цим клієнтом?
Тут він побачив за вікном косплеєрів, серед них були андроїди, але такого як Дарина не було. Може це його доля була знайти андроїда. Вона вміє смачно пекти, а ще можна одягти на неї прикольні наряди. А отже унікальність його андроїда могла б допомогти в популяризації його булочної, а ще можна зробити тут кафе… мейд кафе, як в аніме.
Мимоволі Микола вимкнув голографон так і не відповівши своєму другу.
Задзвонив дзвоник, прийшов клієнт.
Пироги раскупили за пів-години. Хлопець дивився як Дарина обслуговує клієнтів і йому з кожної хвилиною хотілось все менше і менше її продавати. На диво, вона поводила себе дуже схоже на людину. Усі інші андроїди мали кострубаті рухи, не такі плавні як у людей. А Дарина була ніби жива дівчина, тільки не втомлювалась.
Тут Микола подумав що на горищі в скрині лежить мамина весільна сукня, ну тобто це був народний костюм. Він мав би підійти андроїду. Чорт, можна було б не дзвонити до Серьоги.
Хлопець дістав зі скрині одяг. Так як це була сучасна скриня, пилу там не було. І костюм був наче новим. Хлопець пустив сльозу, декілька років тому мама померла під час “Європейських гендерних заворушень” і він залишився сам. А до цього на війні помер батько, коли він був малим. Її хотіли поховати в цьому костюмі, та перед смертю вона забажала щоб костюм дістався нареченій хлопця. Нареченої у нього не було і мабуть вже не буде. Бо 30+. Також там було декілька батькових орденів.
- Дарино, йди за мною на горище, - хлопець відкрив додаток управління андроїдом на галографоні і прочитав їй команду
- Зараз буду.
Почулися швидкі кроки і дівчина піднялась на горище. Микола відчинив скриню і витяг сукню.
- Це тобі.
- Дякую, яка вона красива, - сукня була легкою, мала багату чорну та червону вишивку у ворота та на руків’ях. Для початку 21 ст. це була сучасна сукня, але її вишивали так само здебільшого руками, як і багато віків тому.
Бабуся не тільки вміла пекти пироги і хліб, саме вона відкрила булочну, але і вишила своїй донці на весілля сукню (використовуючи ноутбук), коли вони сиділи в бомбосховищі довгими вечорами.
Хлопець вийшов і пішов до зали.
До пекарні зайшов чоловік в довгому плащі, стрункий підтягнутий чоловік. У нього була постава військового.
- Пане, мені потрібна ваша допомога. Я шукаю одну особу…
