Хлопець на хвилину задумався. Він грав сам в цій квазі-онлайн грі. Він навіть “вибив” Кота-принца, лімітованого персонажа. Але от боса, Драконячого Щура він перемогти не міг.
- Так, мені потрібна буде твоя допомога.
Пройшло декілька годин, хлопець нарешті зміг перемогти боса, котрого до цього не міг. Завдяки допомозі Дарини.
- Я спати, - сказав Микола.
- Добре, хазяїне.
- Називай мене краще Миколою
- Добре, о котрій вас розбудити
- О шостій, тільки… тільки не так як ти показувала.
- Сумно, а я вже замріялась як буду маленькою сестричкою… - а потім показавши язика посміхнулась Дарина, - переходжу в тихий режим, надобраніч Миколо.
- Хазяїне прокидайтесь, ви просили щоб я вас розбудила
- еее….іііі…, - Микола не хотів підніматись.
Андроїд скинула ковдру з хлопця
- Вставай!
- Мамо, ну ше трошечки, - але хлопець через хвилину згадав що мама вже давно загинула і відкрив очі
- Ти хто?
- Я Дарина, ваш андроїд.
- О, точно, пригадав.
Подзвонив Сергій
- Сорян друзяко, я розумію шо твоя андроїд няшна, я б сам відмовився б її продавати. Тим більше це точно одна з останніх моделей. Слухай, давай в неділю сходимо на пляж, разом з нашими андроїдами. Якраз завтра неділя і у тебе короткий день.
- На пляж, а можна андроїдам плавати, можливо вони заіржавіють?
- Ха-ха-ха, друже ти в свої булочній сам зовсім заіржавів, шкіра андроїдів цілком добре захищає від води, як мінімум вже останні років п’ять. Навіть моя андроїдка, зовсім не останньої моделі, не іржавіє.
- Окей…
- І ще, купи їй купальник.
Довелось їхати на ринок, для взуття, ну і для бікіні. В молл тре показати ліцензію на андроїда, або дозвіл від дівчини на покупку інтимного одягу. Тебе схоплять, якщо не маєш.
На одному з лотків продавались купальні костюми. Це були браковані або костюми з КНР. Їх зазвичай продавали біженці з прикордонних імперських областей. Так і тут, ця жіночка була мабуть з Брянщини чи можливо Муромщини. На вигляд їй було років 40, через спротив суспільства і андроїдацію, ці люди практично не мали можливості отримати офіційну роботу крім такого бізнесу, хоча завдячуючи що Україна їх зараз захищає від бандитських угруповань з Імперії, вони справно сплачували Єдиний податок. Тому возили усілякий дешевий мотлох з КНР. (контрабандою, бо через територію Імперії, так як КНР і Імперія були де-факто одним цілим, офіційний імпорт був заборонено. А в прикордонних областях Імперії знаходились війська Європейського союзу, це була сіра зона, що відкривало можливості для контрабанди)
- Я хочу купити купальник для свого андроїда.
- Какой колір вам подобається?
Хлопець показав пальцем на темно-вишневе бікіні.
- Ось такий.
- Це очень красивий колір, у вас гарний вкус. Ваш андроїд з вами?
- Ні, - відповів Микола.
- Які її параметри?
- Які параметри?
- Її тіла. Давай сюда свой голографон, - жінка тицнула кнопку на голографоні хлопця, відкрила меню і запустила додаток керування андроїда, там обрала якесь меню, там відобразились параметри Дарини.
- Ета Ікс-ес, ой, вона маленька, але я думаю той бікіні которий ви показали у мене є в етом розмірі. Вам підходить? Чи вам закритий шкільний костюм?
- Думаю…підходить.
- Так думаю чи підходить? Маладой человек ви какой-то не впевненний.
- Підходить.
- З вас 4-и тисячі гривень. (двісті євро за їхнім курсом)
- Дороговато…
- Дороговато? Ета настоящій кітайський шьолк, висшая якість. Не хочете, шкільний костюм буде дешевлє…
- Добре-добре, беру.
Хлопець дістав гривні і віддав продавщині. Та дістала костюм і склала його в паперовий пакет і передала його Миколі.
Потім хлопець побачив стенд з косплейними костюмами, а в ньому костюм покоївки, при чому костюм був в тих самих кольорах що і вишита сорочка. Було б круто, подумав хлопець, щоб костюми були схожими… Ну і, це ж костюм покоївки.
Продавав його хлопець і з ним не довелось торгуватись. Хоча коштував костюм стільки ж скільки і бікіні.
Через годину хлопець був в булочній, на диво там було багато людей, хтось пив каву, хтось купував булочки. Дарина бігала, комусь робила каву, комусь подавала булочки, а ще мабуть щось випікала. Якщо так було увесь ранок, то беруть заздрощі і починаєш розуміти чому андроїди витісняють людей. Та емоційний інтелект давав цьому андроїду змогу поводитись менш штучно, ніж поводились її сородичи. Звісно про наявність емоційного інтелекту Микола ще не знав. Тому вона проявляла емоції, ніби невимушено до кліентів, декому посміхаючись. Коли якийсь хлопчик пролив на Дарину чай, вона схватила рушник і вигнала хлопця з пекарні. А потім… побачила пляму на сукні і ніби расплакалась. Андроїд може плакати, - спитав себе Микола. І вирішив таки зайти.
- Хазяїне, вибачте, трохи чаю попало на сукню. Якщо можна, можете мене замінити поки я виперу сукню.
- У мене є краща ідея, ти кинеш сукню в пралку, котра тут є. А поки воно переться у мене є щось для тебе, - хлопець підійшов до дверей і переставив табличку на “Зачинено”.
Хлопець дав Дарині пакунок з костюмом покоївки. Дівчина-андроїд зайшла до ванної кімнати і там перевдяглась.
- Сере, що забажаєте. Чай, каву, випрати ваш одяг?
- Дивне поєднання, - хлопець побачив як Дарина вийшла і з посмішкою прокрутилась.
- Як мені?
- Пасує.
Костюм був інтерактивним, він міг не тільки змінювати колір, але пояси з мікро-двигунами, могли припасувати його до фігури. Навіть ремінці під грудьми зробили невеликий пуш-ап грудей.
- Це буде альтернативний костюм для булочної, - запитала андроїдка.
- Так
- Хазяїне, у мене є проблема…
- Називай мене Миколою, а то “хазяїн” якось звучить… В чому проблема?
- Пантсу, мені потрібні пантсу…
- Що за пантсу?
- Пантсу це пантсу, - судячи з усього здавав взнаки збій при прошивці.
Хлопець дістав голографон, загуглив і почервонів, дізнався що це трусики. Довелось повертатись на ринок.
- Молодой мужчіна, ви хочете ще щось докупити. Можливо нижню білизну?
- Так спіднє…
- Ось дивіться, це прозора бебідол…, - хлопець трохи не захлинувся уявивши Дарину в цьому.
